Психосоматичні захворювання: що це, симптоми, причини та лікування

Фізичне самопочуття та емоційний стан тісно пов’язані між собою. Після важкого робочого дня може боліти голова, перед важливою зустріччю – з’являтися неприємні відчуття в животі, а під час сильної тривоги – прискорюватися серцебиття або виникати відчуття нестачі повітря. Це знайомі багатьом реакції організму.

Але коли подібні симптоми повторюються регулярно, виникає питання: можливо, причина не лише у фізичному стані?

Саме тут часто з’являється поняття психосоматики. При цьому його нерідко трактують надто спрощено: «усі хвороби від нервів» або «якщо лікарі нічого не знайшли, значить проблема психологічна». Обидва твердження можуть вводити в оману.

Сучасний підхід до психосоматичних симптомів значно складніший. Стрес, тривога, емоційне напруження, якість сну, особливості роботи нервової системи та фізичний стан здатні впливати одне на одного. Тому завдання полягає не в тому, щоб оголосити симптом «психосоматичним», а в тому, щоб зрозуміти, які фактори дійсно беруть участь у його виникненні або посиленні.

Що таке психосоматика простими словами

Психосоматика – це напрям, що розглядає взаємозв’язок психологічних процесів і фізичного стану організму. Сам термін походить від двох грецьких слів: psyche – душа, психіка та soma – тіло.

Однак психосоматика не означає, що людина «вигадує» симптоми.

Біль, серцебиття, напруження м’язів, порушення сну, дискомфорт з боку травної системи та інші відчуття можуть бути цілком реальними. Питання полягає в механізмах їх виникнення та в тому, яку роль серед цих механізмів відіграють стрес, тривога й емоційний стан.

Організм постійно реагує на те, що відбувається навколо. Коли людина стикається із загрозою або сильним стресом, змінюється активність нервової системи, прискорюється серцебиття, може змінюватися дихання, підвищується м’язовий тонус. Одночасно відбуваються гормональні та інші фізіологічні зміни.

Короткочасно така реакція є цілком природною.

Проблеми можуть виникати тоді, коли напруження стає хронічним або нервова система надто довго залишається у стані підвищеної готовності.

Важливо розуміти й зворотний зв’язок. Не лише психологічний стан впливає на тіло – фізичне захворювання, хронічний біль, порушення сну або тривале погане самопочуття здатні підвищувати тривожність і погіршувати емоційний стан.

Тому сучасний погляд на психосоматику – це не пошук «емоції, яка спричинила хворобу», а вивчення складного двостороннього зв’язку між психікою та організмом.

Як пов’язані психіка та фізичний стан

Емоції існують не окремо від тіла. Практично кожне сильне емоційне переживання супроводжується певною фізіологічною реакцією.

Достатньо згадати власні відчуття перед важливою подією. В однієї людини прискорюється пульс, в іншої пітніють долоні, у третьої з’являється напруження в животі, а комусь стає складно заснути.

У таких реакціях беруть участь нервова та ендокринна системи.

Особливо важливу роль відіграє автономна нервова система, яка регулює безліч процесів, що відбуваються без свідомого контролю: серцебиття, дихання, роботу травної системи, тонус судин та інші функції.

Коли мозок сприймає ситуацію як потенційно небезпечну, організм переходить у режим підвищеної готовності. У короткостроковій перспективі це допомагає адаптуватися до ситуації.

Але сучасний стрес рідко завершується швидкою фізичною дією. Людина може місяцями переживати через роботу, фінанси, сімейні проблеми, стан здоров’я або постійний інформаційний тиск.

Організм при цьому продовжує реагувати.

Тому тривалий стрес здатний впливати на сон, апетит, концентрацію уваги, м’язовий тонус і загальне самопочуття. У деяких людей наявні симптоми стають помітнішими саме в періоди емоційного напруження.

При цьому зв’язок працює в обидва боки. Наприклад, тривале безсоння саме по собі може знижувати стійкість до стресу, а хронічний біль – підвищувати рівень тривоги.

Саме тому спроба розділити стан людини виключно на «фізичний» і «психологічний» часто надто спрощує реальну картину.

Чому виникають психосоматичні симптоми

Не існує однієї універсальної причини психосоматичних симптомів.

У різних людей однакова стресова ситуація може викликати зовсім різні реакції. Одна людина практично не помітить змін, інша кілька ночей погано спатиме, а в третьої з’являться виражене м’язове напруження або порушення травлення.

На це можуть впливати одразу кілька факторів:

• інтенсивність і тривалість стресу; 
• індивідуальна реактивність нервової системи; 
• тривожність; 
• якість і тривалість сну; 
• рівень фізичної активності; 
• перенесені захворювання; 
• хронічний біль; 
• емоційний стан; 
• спосіб життя; 
• соціальні та робочі навантаження. 

Особливе значення має хронічний стрес. Якщо короткочасна стресова реакція є природним механізмом адаптації, то тривале напруження здатне поступово впливати на самопочуття.

Ще один можливий механізм – підвищена увага до фізичних відчуттів. При тривозі людина може частіше прислухатися до серцебиття, дихання або інших сигналів організму. Відчуття викликає занепокоєння, занепокоєння посилює фізіологічну реакцію, а вона, своєю чергою, робить відчуття ще помітнішим.

Формується своєрідне замкнене коло.

Але наявність стресу не означає, що будь-який симптом, який з’явився, автоматично є психосоматичним. Саме тому при повторюваних або виражених скаргах важливо оцінювати стан комплексно й не намагатися самостійно пояснити все, що відбувається, виключно «нервами».

Які симптоми можуть супроводжувати психосоматичні розлади

Психологічний стан здатний відображатися на різних функціях організму, тому єдиного «симптому психосоматики» не існує.

Людина може відзначати:

• головний біль; 
• запаморочення; 
• відчуття постійної втоми; 
• м’язове напруження; 
• прискорене серцебиття; 
• зміну дихання; 
• відчуття нестачі повітря; 
• дискомфорт з боку шлунково-кишкового тракту; 
• зміни апетиту; 
• труднощі із засинанням; 
• поверхневий або переривчастий сон; 
• зниження концентрації уваги; 
• відчуття внутрішнього напруження. 

Деякі прояви можуть ставати помітнішими саме під час сильного стресу, а потім зменшуватися у спокійніші періоди.

При цьому однаковий симптом може мати зовсім різне походження.

Наприклад, порушення сну можуть бути пов’язані зі стресом і тривогою, але також трапляються при різних розладах сну, захворюваннях і впливі зовнішніх факторів. Те саме стосується головного болю, порушень травлення, серцебиття та інших скарг.

Тому наявність подібних симптомів сама по собі не підтверджує психосоматичний розлад.

Окремі прояви психосоматики ми детально розглядаємо в матеріалах про вплив емоційного стану на різні системи організму. Такий підхід дозволяє не змішувати в одній статті зовсім різні стани та детальніше розбирати кожну проблему.

Як зрозуміти, що симптоми можуть бути пов’язані з психосоматикою

Однозначного домашнього тесту, який дозволяє визначити психосоматичну природу симптомів, не існує.

Проте іноді можна помітити певну закономірність.

Наприклад, симптоми виникають або стають вираженішими під час тривалого стресу, конфліктів, емоційного перенапруження або тривоги. Після нормалізації ситуації їх інтенсивність може зменшуватися.

Іншою характерною ознакою може бути поєднання кількох скарг: порушення сну супроводжуються втомою, підвищеною тривожністю, м’язовим напруженням і зниженням концентрації.

Важливе значення має й історія стану.

Якщо людина помічає, що схожі симптоми неодноразово з’являються під час стресових періодів, це інформація, яку варто обговорити зі спеціалістом.

Однак навіть очевидний зв’язок зі стресом не дозволяє повністю виключити фізичну причину.

Ба більше, фізичне захворювання та психологічні фактори можуть існувати одночасно. Наприклад, у людини може бути діагностоване захворювання, симптоми якого стають вираженішими в періоди сильного емоційного напруження.

Тому правильніше ставити не запитання «це психосоматика чи справжня хвороба?», а інше:

«Які фізичні та психологічні фактори можуть впливати на мій стан?»

Такий підхід дозволяє уникнути двох крайнощів – нескінченного пошуку захворювання там, де значну роль відіграє стрес, і списування реальних фізичних симптомів виключно на емоційний стан.

Психосоматика чи фізичне захворювання: як відрізнити

Самостійно надійно провести таку межу практично неможливо.

Один і той самий симптом може зустрічатися при зовсім різних станах. Серцебиття, наприклад, здатне з’являтися під час тривоги, після вживання великої кількості кофеїну, при фізичному навантаженні та при низці захворювань.

Тому наявність емоційного напруження не є достатньою підставою для встановлення діагнозу.

Особливо обережно слід ставитися до нових, виражених або таких, що швидко посилюються, симптомів.

У сучасній медицині психологічні та фізичні причини не обов’язково протиставляються одна одній. У людини може існувати захворювання, а стрес здатний посилювати його прояви. Можлива й зворотна ситуація: тривалі фізичні симптоми самі стають джерелом тривоги.

Тому діагностика має починатися не зі спроби довести психосоматичну природу проблеми, а з оцінки загальної картини стану людини.

Це особливо важливо, якщо скарги зберігаються тривалий час, повторюються або помітно впливають на якість життя.

Як проводиться діагностика

Психосоматичні симптоми не можна визначити за одним аналізом, обстеженням або запитанням.

Діагностика зазвичай являє собою послідовний процес.

Спочатку спеціалісту важливо зрозуміти характер скарг: коли з’явилися симптоми, як часто вони виникають, наскільки виражені, що посилює або зменшує їх і чи існують інші зміни самопочуття.

Залежно від конкретної проблеми можуть знадобитися додаткові обстеження для оцінки фізичного стану.

Наступний важливий компонент – емоційний стан людини. Має значення наявність хронічного стресу, тривоги, порушень сну, тривалого емоційного напруження або інших факторів, здатних впливати на самопочуття.

Саме тому особливо корисним є комплексний підхід, коли розглядається не окремий симптом, а сукупність факторів.

В Altimed ми дотримуємося саме такого принципу оцінки стану. Завдання полягає не в тому, щоб після одного обстеження оголосити проблему «психосоматичною», а в тому, щоб отримати більш цілісне уявлення про стан людини та визначити напрямки, яким варто приділити додаткову увагу.

За необхідності подальша діагностика може включати консультації профільних спеціалістів.

Як лікують психосоматичні розлади

Універсальної схеми лікування психосоматичних розладів не існує. Підхід залежить від характеру симптомів, їх вираженості, тривалості та факторів, які підтримують проблему.

Одним із найбільш вивчених напрямів є психотерапія. Вона допомагає людині краще розуміти власну реакцію на стрес, працювати з тривогою, поведінкою та звичними моделями реагування.

У деяких ситуаціях спеціаліст може рекомендувати медикаментозну терапію, особливо якщо фізичні симптоми супроводжуються вираженим тривожним або депресивним станом. Необхідність такого лікування визначається індивідуально.

Велике значення мають і повсякденні фактори.

Повноцінний сон, регулярна фізична активність, відновлення після навантажень, зменшення хронічного стресу та розумне обмеження стимуляторів можуть позитивно впливати на роботу нервової системи й загальне самопочуття.

У сучасній практиці також розвиваються немедикаментозні методи впливу на нервову систему.

Одним із таких напрямів є транскраніальна магнітна стимуляція (ТМС). Метод ґрунтується на впливі магнітних імпульсів на певні ділянки головного мозку та застосовується в різних напрямах сучасної медицини.

При цьому ТМС не слід розглядати як універсальне «лікування психосоматики». Можливість застосування методу залежить від конкретного стану людини, вираженості симптомів і результатів попередньої оцінки.

Головний принцип залишається незмінним: лікування має бути спрямоване не на абстрактну «психосоматику», а на конкретні порушення та фактори, що впливають на стан людини.

Міфи про психосоматику

Навколо психосоматики існує безліч популярних уявлень, які значно спрощують реальні процеси в організмі.

Міф 1. Усі хвороби виникають через психологічні проблеми.

Емоційний стан дійсно здатний впливати на здоров’я та самопочуття, однак захворювання можуть мати безліч причин. Інфекції, генетичні фактори, порушення обміну речовин, травми та інші процеси неможливо пояснити виключно психологічним станом.

Міф 2. Кожна емоція відповідає за певний орган.

Популярні таблиці, що пов’язують конкретні емоції з певними захворюваннями, не слід сприймати як медичну діагностику. Реальний взаємозв’язок нервової системи та організму значно складніший.

Міф 3. Якщо симптом психосоматичний, значить людина його вигадала.

Це одна з найпоширеніших помилок. Фізичні відчуття можуть бути цілком реальними незалежно від того, яку роль у їх виникненні відіграє психологічний фактор.

Міф 4. Якщо обстеження нічого не показали – це точно психосоматика.

Нормальні результати окремих досліджень самі по собі не підтверджують психосоматичну природу симптомів.

Міф 5. Потрібно просто менше нервувати.

Хронічний стрес не завжди можна усунути одним зусиллям волі. Іноді потрібні зміна режиму, робота зі сном, психотерапія або інші методи підтримки.

Коли необхідно звернутися до спеціаліста

Звернутися за консультацією варто, якщо симптоми регулярно повторюються, зберігаються тривалий час або починають помітно впливати на звичне життя.

Особливої уваги потребують стани, за яких погіршується сон, знижується працездатність, з’являється постійна тривога або людина починає уникати звичної активності через страх виникнення симптомів.

Не варто автоматично пояснювати нове фізичне відчуття стресом лише тому, що останнім часом було багато переживань.

Спочатку необхідно розібратися, що відбувається з організмом.

А якщо фізичні та психологічні фактори дійсно переплітаються, комплексна оцінка дозволяє визначити, у якому напрямку рухатися далі.

Часті запитання

Висновок

Психосоматика – це не ідея про те, що «всі хвороби знаходяться в голові». Це набагато складніший взаємозв’язок між нервовою системою, емоційним станом і фізичними процесами організму.

Стрес дійсно здатний впливати на сон, травлення, м’язове напруження, серцебиття та загальне самопочуття. Але наявність стресу не скасовує необхідності шукати інші можливі причини симптомів.

Тому найбільш розумний підхід – не обирати між «тілом» і «психікою», а розглядати стан людини комплексно.

Якщо симптоми повторюються, стають сильнішими або починають заважати звичайному життю, важливо визначити не лише де виникає проблема, а й які фактори її підтримують. Саме таке розуміння дозволяє підібрати подальшу діагностику та найбільш відповідний підхід до відновлення.